Лейоміома матки, або фіброміома – це досить поширена доброякісна пухлина матки. Близько 70% жінок європеоїдної раси 40+ мають той чи інший варіант лейоміоми. Питання необхідності оперативного лікування лейоміоми матки викликає безліч дискусій серед медичних фахівців і пацієнток. Розглянемо основні аспекти цього захворювання і спробуємо з'ясувати, коли операція є доцільною, а коли можна обійтися спостереженням.
Лейоміома матки, міома або фіброміома
Лейоміома матки – це вузлове утворення, яке може бути поодиноким або множинним, викликати купу проблем або мати абсолютно безсимптомний перебіг. Тобто міома матки дуже різна, і коли ми говоримо про той чи інший випадок, ми маємо розглядати виключно конкретну жіночу ситуацію. Все залежить саме від того, яка форма, розмір і локалізація цієї доброякісної пухлини. Також для визначення ризиків, тактики лікування і прогнозу ми маємо враховувати вік жінки та її репродуктивні плани.
Найважливіша обставина – це локалізація вузла, адже невеликий міоматозний вузлик зовні матки жодним чином не буде загрожувати її здоров’ю, тобто міома буде безсимптомною. І навпаки, та ж пухлина, але локалізована в порожнині матки може викликати рясні маткові кровотечі. Залежно від розташування вузлів, виділяють три основні типи лейоміом:
- Субмукозні: розташовані безпосередньо під слизовою оболонкою матки (ендометрієм), з яким щомісячно відбуваються певні зміни. Тому такі вузли можуть призводити до важких менструальних або позаменструальних кровотеч.
- Інтрамуральні: розміщені в товщі м’язового шару матки.
- Субсерозні: розташовані на зовнішній поверхні матки.
Інтрамуральні та субмукозні вузли невеликих розмірів можуть не викликати жодних симптомів і не доставляти жінці будь-якого дискомфорту. Та при розмірах більше ніж 3-5 см можуть викликати тягучий біль внизу живота. Також міома матки може бути причиною безпліддя, болю внизу живота, дискомфорту при статевих контактах та порушення функції суміжних органів та в цілому негативно впливати на якість життя жінки.
Симптоми лейоміоми матки
Багато жінок із лейоміомою матки не мають жодних симптомів і дізнаються про пухлину випадково під час планового гінекологічного огляду та УЗД. Зазвичай це стосується невеликих вузлів, які не контактують з порожниною матки. Як правило, поки такі вузли невеликі, вони збільшуються не швидко і дозволяють спостерігати за ними без лікування доволі довго. Однак коли міома досягає значних розмірів (якогось певного критичного розміру не визначено, але часто це вузли 3-5см+), з’являються симптоми:
- Рясні та тривалі менструації;
- Позаментсруальні геморагічні виділення;
- Болі внизу живота або в спині, поперековому відділі;
- Відчуття тиску на сечовий міхур чи кишківник, що призводить до частого сечовипускання або закрепів;
- Дискомфорт та біль при статевих контактах;
- Безпліддя або проблеми з вагітністю.
Треба зазначити, що будь-яка з цих операцій може бути виконана як відкритим (лапаротомним - через великий розріз), так і ендоскопічним (лапароскопічним - через невеликі проколи) методами. Крім того, є ще й вагінальні методи операцій при міомі. Вибір метода оперативного доступу залежить на 90% виключно від навичок і досвіду хірурга, зазвичай лікар обирає той варіант хірургічної техніки, яким володіє краще. І це правильно!
